Важливий аспект духовного життя християнина – дотримання посту. Піст – це особливий час, коли вірянин всі свої духовні сили спрямовує на покаяння та очищення себе від гріхів та пороків. Для цього він посилює молитву, утримується від споживання скоромної їжі та від веселощів.
Пости бувають одноденними, багатоденними, рухомими та нерухомими. Православна Церква встановила чотири багатоденних пости: Пилипів (або Різдвяний), Великий, Петрів та Успенський. Два з них – Пилипів та Успенський – нерухомі, тобто щороку вони починаються й закінчуються в один і той самий час. дати початку Великого і Петрового постів вираховуються щорічно залежно від святкування Пасхи Христової.
Одноденні пости встановлені Церквою в певні дні року: у середу й п’ятницю кожного тижня, окрім загальних седмиць і святок, у Навечір’я Богоявлення, у свято усікновення глави Іоанна Предтечі та Воздвиження Животворчого Хреста Господнього.
Періоди постів пов’язані з певними подіями з життя Церкви та важливими церковними святами.
У середу християни поминають зраду Іуди, котрий за тридцять срібників зрадив Христа, віддавши Його в руки первосвящеників та юдейських старійшин. У п’ятницю розіп’яли Господа, тож у пам'ять про цей скорботний деь потрібно дотримуватися посту.
Пилипів (Різдвяний) піст передує церковному святкуванню Різдва Христового, великій події приходу в світ Месії – Спасителя всього людства.
Великий піст готує людей до святкування головної події всієї історії людства – Воскресіння Христового або Пасхи. Добровільно підкорившись смерті та перемагаючи її Своїм славним воскресінням, Господь дає можливість кожній людині долучитися до Його спасительного подвигу й перемогти смерть.
Учні Христа, апостоли, несли благу вість про воскресіння Спасителя по всій землі. Їх самовіддана віра, їх відданість Господу аж до смерті сприяли поширенню та утвердженню християнського вчення по всій землі. Пам'ять первоверховних апостолів Петра і Павла святкується дванадцятого липня. До цієї події готує вірних Петрів піст.
Одному з дванадесятих церковних свят - Успінню Пресвятої Богородиці - передує Успенський піст. За своєю строгістю він прирівнюється до Великого. В Успенський піст віруючі не споживають не тільки м'яса, молочних продуктів, але і риби.
Успіння Пресвятої Богородиці уособлює собою торжество вічного, оновленого життя у Христі, вільного від смерті і тління. Пречиста Діва Марія першою з людей сподобилася долучитися вічності не тільки душею, а й тілом. Вшановуючи свято Успіння, кожен християнин сподівається на те, що в останній час і він воскресне, з ласки Божої, і розділить з Христом Його вічне блаженство.
Піст – це стриманість. Під час постів, встановлених Церквою, християнин утримується від їжі тваринного походження - м'яса, молока, яєць, - а в дні строгого посту навіть від споживання риби й рослинної олії.
Істинний подвиг посту не обмежується тільки зовнішніми проявами: необхідно дотримуватися чистоти своїх думок, бажань та вчинків.
Тілесне стримання - це лише засіб, за допомогою якого людина здобуває покаянний настрій душі і очищає себе від гріховних пороків та пристрастей. Вона вчиться підпорядковувати свої тілесні потреби волі й розуму.
Нагородою тим, що постять, буде повнота радості від зустрічі з Господом вже тут, у земному житті, а в майбутньому - нескінченне блаженство в Царстві Небесному.
Запитання
1. Що таке піст?
2. Які види постів Вам відомі?
3. Які чотири багатоденні пости Ви знаєте? Розкажіть про кожен з них: коли вони відбуваються, яким святам передують? Чому християни постять саме в цей час?
4. У чому полягає зовнішній аспект посту?
5. Яким чином розкривається внутрішнє, глибинне розуміння посту?
6. Яку нагороду отримує християнин за подвиг посту?
Підготовка до Великого посту
Великий піст – найголовніший та найдавніший піст, встановлений Церквою. Його називають також Святою Чотиридесятницею - в пам'ять про сорок днів, проведених Ісусом Христом в пості та молитві в пустелі. Цим подвигом Спаситель явив для всіх людей непорушну істину про те, що «не хлібом єдиним буде жити людина, але кожним словом, що виходить з уст Божих». За Чотиридесятницею, яка триває шість тижнів, слідує Страсна седмиця. У ці дні Церква згадує страждання Христові. Він добровільно прийняв їх на Себе як спокутування наших гріхів. Великий піст готує християн до святкування головної події людської історії - Світлого Христового Воскресіння.
Свято Пасхи - перехідне. Воно відзначається навесні кожного року в недільний день і не має певної дати. За традицією Православна Пасха святкується після першого новолуння, яке відбувається після весняного рівнодення, - завжди після юдейської пасхи.
Воскресіння Ісуса Христа у плоті - прообраз воскресіння з мертвих всіх людей при Другому приході Спасителя на землю.
Підкоряючись смерті і перемагаючи її у Своєму славному Воскресінні, Господь дарує кожній людині можливість долучитися до Його спасительного подвигу і перемогти смерть.
Причасником Світлого Христового Воскресіння стає кожен, хто прагне виконувати заповіді Христові. Той, хто, борючись зі своїми гріховними бажаннями і пристрастями, співрозпинається Христу і співвоскресає з Ним для вічного життя після смерті.
Піст є стриманість. Перша Божа заповідь людині до гріхопадіння, полягала в утриманні від споживання забороненого плоду. У Новому Завіті про рятівну користь посту говорив Сам Господь Ісус Христос: «Слідкуйте за собою, щоб ваші серця не обтяжувалися об’їданням та п'янством».
Від зайвого вживання їжі і пиття серце людини грубіє і стає жорстоким. Догоджаючи своїй плоті, людина стає не тільки не здатною до сприйняття Божественної благодаті - вона втрачає почуття співчуття до оточуючих. Щоб уникнути такого згубного стану, людині необхідний піст.
Під час постів, встановлених Церквою, християнин утримується від їжі тваринного походження - м'яса, молока, яєць, - а в дні строгого посту, до яких відноситься Великий, навіть від споживання риби, а в деякі дні й рослинної олії.
Істинний подвиг посту не обмежується тільки зовнішніми проявами - необхідно дотримуватися чистоти думок, бажань, вчинків.
Тілесне утримання - це лише засіб, за допомогою якого людина здобуває покаянний настрій і очищає свою душу від гріховних пристрастей і пороків.
За словами святителя Василія Великого, «Істинний піст - це віддалення від зла, стриманість язика, перемога в собі гніву, відлучення від похотей, лихослів'я, брехні, клятвопорушення». Тому в дні посту необхідно приділяти особливу увагу молитві, відвідуванню богослужінь, сповіді й причастю, ділам милосердя. Дотримання посту не повинно відображатися на зовнішньому вигляді людини. Господь каже в Євангелії: «Коли постите, то не будьте сумні, як лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб показати людям, що вони постять ... А ти, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, щоб ти посту свого не показав перед людьми, але Отцеві своєму, що є таємним, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6: 16-18).
Головна нагорода тому, хто постить, - набуття Божественної благодаті та внутрішньої духовної гармонії, того блаженного стану, коли дух людини підпорядковує собі гріховну плоть.
Навчившись стриманості й очистивши свою душу від гріха, християнин чистим серцем зустрічає найбільше Торжество з Торжеств - славне Воскресіння Христове. І вже тут, на землі, вкушає блаженство вічного життя.
Запитання:
1. Який піст є найголовнішим для християн?
2. Чому Великий піст також називають Чотиридесятницею?ї
3. Яку істину відкрив Христос у пустелі та для себе відкриває кожен християнин під час посту?
4. Що таке перехідне свято? Чи Пасха також є перехідним святом?
5. Що символізує, на що вказує воскресіння Христа во плоті?
6. Хто може стати причасником Воскресіння Христового?
7. Чому піст полягає в стриманості?
8. Чому людина обмежує себе в їжі?
9. Що не можна їсти в піст?
10. Яким, на думку свт. Василія Великого є істинний піст?
11. Яку нагороду отримує той, хто постить?
Седмиці Великого посту
Великий піст - час духовного відродження людини. Час покаяння й очищення душі.
Шість тижнів Великого посту встановлені в пам'ять про сорокаденний піст Спасителя в пустелі Іудейській.
Старий Адам ослухався Творця і скуштував в раю заборонений плід, новий Адам - Христос, - спокутуючи провину праотця, починає Своє служіння молитвою і постом. Перебуваючи в пості сорок днів і сорок ночей, Христос «нарешті зголоднів». У цей момент приступив до нього диявол і став спокушати Спасителя, кажучи: «... Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібом». У відповідь Христос сказав: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що виходить з уст Божих». Спаситель вказав на головну мету нашого життя: шукати перш Бога, Який дає життя та їжу, і виконувати Його святу волю.
Дотримання посту допомагає віруючому відмовитися від усього земного і згадати про свою душу. Утримуючись від вживання скоромної їжі й обмежуючи себе в розвагах, людина спрямовує свої сили на покаяння й очищення себе від гріхів і пороків. Великопісні богослужіння відрізняються тривалістю і особливою молитовною строгістю. Зміст молитов та піснеспівів наповнені покаянного духу.
Перша седмиця посту - одна з найсуворіших. Вона завершується святом Торжества Православ'я. У цей день Церква вшановує знаменну подія, що відбулася в VIII столітті - перемогу православного шанування ікон над іконоборством.
Православну ікону справедливо називають богослів'ям у фарбах. Ікона наочно передає найважливіші доктринальні істини християнства.
Святкуючи Торжество Православ'я в першу неділю Великого посту, Церква підбадьорює і зміцнює всіх православних, що вступили на вузький шлях духовного і молитовного бдіння.
Другу неділю посту іноді називають другим Торжества Православ'я. Церква згадує святителя Григорія Палами і його вчення про нетварне Фаворське світло, прийняте на церковному Соборі в чотирнадцятому столітті. Святитель Григорій говорив про те, що кожна людина може досягти подоби Божої, або обоження. Яким би не був непізнаваним Бог за Своєю Природою, ми всі маємо можливість благодатного спілкування з Ним через церковні Таїнства і молитву.
Третя неділя та четверта седмиця Великого посту, що слідує за нею, називаються Хрестопоклонними. Напередодні недільного дня на всенічному бдінні Хрест Христовий урочисто виноситься з вівтаря і покладається на аналой посеред храму, де знаходиться весь тиждень. Під час богослужінь на Хрестопоклонної седмиці здійснюється особливе поклоніння Хресту. Тема Хреста Господнього присуцтня і в багатьох церковних піснеспівах цього тижня.
Животворчий Хрест Господній для всіх християн - незламне знаряддя проти диявола і символ перемоги над смертю.
У четверту неділю посту Церква вшановує пам'ять преподобного Іоанна Ліствичника, в п'яту - святої Марії Єгипетської.
Преподобний Іоанн - автор відомого богословського твору «Ліствиця, або Скрижалі духовні». У своїй праці святий докладно зобразив шлях духовного сходження до досконалості, представивши зразок боротьби з пристрастями і набуття духовних чеснот.
Життя преподобної Марії Єгипетської - яскравий приклад покаяння і християнської надії на милість Божу, торжества духу над тілом і праведності над гріхом. Марія була блудницею, але, напоумлена божественним дивом, щиро розкаялася у своїх гріхах і останок життя провела в пустелі.
Згадуючи цих святих у другій половині посту, Церква зміцнює віруючих в їх духовній боротьбі з пристрастями і гріхами.
Остання, шоста, неділя святої Чотиридесятниці називається Вербною. У цей день Церква вшановує урочистий Вхід Господній у Єрусалим - одне з дванадцяти головних церковних свят.
Після закінчення Великого посту настає Страсна седмиця - спогад останніх днів земного життя Спасителя і Його Голгофської жертви.
Прийнявши смерть на Хресті і перемігши її у Своєму Воскресінні, Господь дарує кожній людині можливість долучитися до Його спасительного подвигу і перемогти смерть та тління.
Навчившись стриманості і очистивши свою душу від гріха, християнин чистим серцем зустрічає найбільше торжество з торжеств - Пасху Христову. Вже тут, на землі, він причащається блаженства Царства Небесного...
Запитання
1. Чому Церква встановила шість тижнів Великого посту?
2. Як Ви розумієте поняття «старий Адам» та «новий Адам»?
3. Які спокуси перетерпів Христос у пустелі?
4. Якими є великопісні богослужіння?
5. Чим відзначаються богослужіння першої седмиці Великого посту?
6. Чому присвячена неділяторжества Православ’я?
7. Чому Церква запровадила Хрестопоклонну неділю?
8. Чому особливим чином Свята Православна Церква вшановує память преподобних Іоанна Ліствичника та Марії Єгипетської?
9. Що становить свято Вербної неділі?
10. Чим є особливю страсна седмиця?
11. До чого готується людина під час Великого посту?
Перші дні Страсної седмиці
Після закінчення Великого посту настає Страсна седмиця, яка завершується великим святом Світлого Воскресіння Христового, або Пасхи. Упродовж тижня Церква згадує останні дні земного життя Спасителя, Його страждання, розп'яття на хресті та поховання.
Із перших століть християнства великі дні Страсної седмиці особливо шанували віруючими. За свідченням святителя Іоанна Златоуста, в Страсну седмицю перші християни посилювали піст і молитву, бажаючи невідступно бути з Господом в останні дні Його життя. Наслідуючи Христа, що зазнав болісні страждання з любові до занепалого людства, вони намагалися проявляти особливу увагу до своїх ближніх, не засуджуючи їх за гріхи і образи. У дні, коли Спаситель пролив Свою пречисту кров заради порятунку всього людства, припинялися суди і суперечки, скасовувалися кари.
Богослужіння Страсної седмиці наповнені особливим молитовним духом. У всіх співах перших трьох днів цієї седмиці розвивається і розкривається зміст євангельських слів Спасителя, звернених то до учнів, то до книжників і фарисеїв.
Щоб зосередити увагу і думки віруючих на історії втілення Спасителя і Його служінні роду людському, в перші три дні Страсної седмиці в Церкві на богослужіннях прочитуються всі чотири Євангелія.
У кожний з днів згадуються певні євангельські події.
У Великий понеділок Церква згадує висушення Господом безплідної смоківниці. Йдучи в цей день в Єрусалим, Христос побачив по дорозі пишно зростаюче дерево, численне листя якого обіцяло велику кількість плодів. Але, підійшовши до дерева і не побачивши нічого, крім листя, Господь сказав: «тож не буде більше від тебе плоду повік. І смоківниця швидко висохла».
Безплідна смоківниця - це образ людини, яка зовні виглядає благочестивою, здійснює всі належні обряди, дотримується постів і несе молитовні подвиги, але внутрішньо, духовно виявляється мертвою. Вона лицемірна і фальшива, а її благочестя - лише слідування зовнішній стороні закону, саме лиш листя зовнішніх справ без духовних плодів.
Такими були книжники та фарисеї, тодішні релігійні наставники єврейського народу. Сенсом їхнього життя було ретельне дотримання всіх приписів іудейського закону. Будучи освіченими і начитаними, володіючи тонким розумом, вони, проте, не змогли зрозуміти простих євангельських істин, відкритих Спасителем, і не побачили в Ньому істинного Месію.
Подібна безплідній смоківниці й душа людини, що не приносить духовних плодів - істинного покаяння, віри, молитви й добрих справ.
Ніч на вівторок Ісус Христос провів у Вифанії. У вівторок вранці Господь прийшов в Єрусалимський храм, де став повчати і наставляти народ. Первосвященики й старійшини, чуючи притчі Христа і розуміючи, що Він говорить про них, намагалися схопити Його і віддати на смерть. Відкрито напасти на Спасителя вони не могли, оскільки боялися народу, який шанував Христа як пророка.
На богослужінні Великого Вівторка згадуються притчі Христа про десять дів і про таланти, Його пророцтво про Страшний Суд. У цей день Свята Церква особливо закликає віруючих до духовного пильнування, до спрямування на діла милосердя дарованих від Бога здібностей і сил, бо, за словом Спасителя, якщо «ви зробили [добре] одному з найменших братів Моїх цих, те Мені зробили».
У Велику Середу Церквою пригадується жінка-грішниця, яка омила сльозами і помазала дорогоцінним миром ноги Спасителя, коли Він був на вечері у Вифанії в домі Симона прокаженого. «Побачивши це, учні обурилися та й сказали: Навіщо таке марнотратство? Бо можна було б це продати за велику ціну і роздати убогим. Але ж Ісус зрозумівши це, сказав їм: Чому соромите жінку? Вона ж добре зробила мені: бо вбогих ви маєте завжди з собою, а мене ні. Намастивши миром оцим тіло Моє, вона до поховання приготувала Мене»: залишалося менше двох днів до смерті Спасителя і Його покладання в гріб. Цього ж дня один з найближчих учнів Спасителя Юда зважився зрадити свого Божественного Вчителя іудейським старійшинам за тридцять срібників ...
Будучи присутніми в Страсну седмицю на церковних богослужіннях, які представляють усі події останніх днів Спасителя, ми подумки переживаємо всю велично зворушливу і повчальну історію страждань Христових і серцем своїм «спів ідемо з Ним і співрозпинаємося Йому». Пройшовши з Христом цей тернистий шлях, ми станемо свідками і найбільшої події людської історії – Славного Христового Воскресіння.
Запитання:
1. Що таке страсна седмиця?
2. Чому саме страсна седмиця була часом особливого бдіння перших християн?
3. Якими є богослужіння страсної седмиці?
4. Що символізують звертання до таких образів як неплідна смоківниця та книжники, фарисеї?
5. У чому сутність богослужінь Великого Вівторка та Великої Середи?
6. Чому надзвичайно важливо бути присутнім на богослужіннях страсної седмиці?
Великий четвер
Серед днів Страсної седмиці Великий четвер має особливе місце. У цей день Церква згадує Таємну вечерю Господа Ісуса Христа з Його учнями - апостолами. На Таємній Вечері Спасителем було встановлено головне таїнство нашої віри - Таїнство Євхаристії, або Причастя, під час якого всі віруючі під виглядом хліба і вина вкушають істинні Тіло і Кров Христові.
Без причастя, вчить Свята Церква, немає справжнього християнського життя, так як в цьому Таїнстві відбувається найповніше, гранично можливе на землі благодатне з'єднання людини з Богом.
Тайна вечеря була здійснена Христом за день до святкування старозавітної Пасхи. Євреї здійснювали це свято на згадку про чудовий вихід з Єгипту, де вони перебували в рабстві протягом чотирьохсот років.
Як і багато інших подій у старозавітній історії, свято іудейської Пасхи мало символічне значення. Воно готувало людей до прийняття істинної Пасхи, істинного порятунку від рабства гріха і смерті. Такий порятунок повинен був принести людям Син Божий - Новозавітний Великодній Агнець, заколений за гріхи світу. Так велике і глибоке було падіння людей, що тільки Сам Бог, добровільно прийнявши на Себе занепалу людську природу, міг врятувати людину.
Господь подає нам Себе в Таїнстві Євхаристії, щоб кожен, хто вірує в Нього, міг досягти головної і єдиної мети свого життя - долучитися Божественної любові, долучитися Самого Божества.
Таємна вечеря почалася з омивання ніг. Син Божий, Творець світу здійснює обряд, який традиційно здійснювали раби: він омиває апостолам ноги.
Учні були вражені поведінкою їх Божественного Вчителя. Вони мовчки приймали омивання. Тільки апостол Петро, людина гаряча, не міг стримати почуттів, що опанували ним.
"Господи! - Вигукнув Петро, - митимеш ноги?" На це Христос відповів: "що Я роблю, ти не знаєш, а опісля зрозумієш ... Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зо Мною". Своїм прикладом Господь показав не тільки любов до учнів, але й навчив їх смиренню - щоб вони не вважали за приниження для себе служити ближньому.
І в наші дні у Великий Четвер за архієрейським богослужінням часом здійснюється обряд обмивання ніг. Після закінчення Літургії при читанні Євангелія про обмивання ніг архієрей у пам'ять про смиренному вчинок Христа омиває ноги священиків.
За традицією в Православній Церкви Її Предстоятель, Святійший Патріарх, освячує у Великий Четвер миро - оливкову олію з домішкою різних ароматів, - яка вариться в перші дні Страсної седмиці. Освячене миро розсилається по єпархіях і парафіях. Святе миро використовується в Таїнстві Миропомазання. Воно відбувається над людиною один раз в житті відразу після Таїнства Хрещення, через миропомазання новохрещена людина здобуває повноту дарів благодаті Святого Духа.
Після обмивання і прощальної бесіди з учнями Христос переломив хліб, благословив його, подав апостолам зі словами: "це є Тіло Моє, що за вас віддається; Це робіть в Моє спогад". Взявши чашу, і благословивши її, сказав: "Пийте з неї всі; Бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів".
У скромній Сіонській світлиці відбувається велике чудо: людина, яка колись зреклася Бога, знову долучається до Бога - Джерела Вічного Життя.
У четвер Страсної седмиці в храмах здійснюється Божественна літургія. У цей день кожен віруючий, за прикладом апостолів, прагне з'єднатися з Христом у Таїнстві Причастя. За богослужінням кілька разів вимовляється молитва "Вечері Твоєї тайної днесь, Сину Божий, причасником мя прийми ...» Цю молитву співає хор, читає священик, повторюють всі віруючі. У ній християнин просить у Бога оцими вчинити його причасником Таємної вечері, ЯКА нині звершується в храмі ...
Будучи присутніми у Страсну седмицю на церковних богослужіннях, що представляють нам всі події останніх днів земного життя Спасителя, ми станемо свідками і найбільшої події людської історії - Славного Христового Воскресіння.
Запитання:
1. Чому Великий четвер має особливе місце в богослужбовій традиції Страсної седмиці?
2. Як Церква звершує пам'ять Тайної вечері?
3. Що відбувалося на Тайній вечері згідно з Писанням?
4. Яке символічне значення омивання ніг?
5. Що таке Євхаристія? Яке її значення для християнина?
6. Яка молитва повторюється багаторазово у Великий Четвер? Чому? Який її глибинний сенс?
7. Яким чином ми долучаємося до Божества?
Велика п`ятниця
У п'ятницю Страсної седмиці Церква згадує подію, яку можна назвати найтрагічнішою подією людської історії, - розп'яття і смерть Господа Ісуса Христа.
У цей великий день виконуються старозавітні пророцтва про спокуту Спасителем усього занепалого людства.
Близиться до кінця земне життя Ісуса Христа, настає кульмінаційний момент Cтрасної седмиці: Син Божий добровільно сходить на Хрест заради порятунку всього людства.
Події Великої П'ятниці відображені в церковних богослужіннях цього дня. Церква ніби ставить нас біля підніжжя Хреста Христового і перед нашим побожним поглядом зображує спасительні страждання Господні.
За церковним уставом день починається з вечора попереднього дня, тому богослужіння Страсної п'ятниці починаються в четвер увечері.
На утрені Великого Четверга читаються дванадцять страсних Євангелій. У них докладно розповідається про страждання і смерть Спасителя, починаючи з Його прощальної бесіди з учнями після Таємної Вечері і закінчуючи Його похованням.
Під час євангельських читань віруючі стоять із запаленими свічками.
Читання страсних Євангелій супроводжується співом хору: «Слава довготерпінню Твоєму, Господи». Цими словами ми славимо велике довготерпіння Спасителя під час Його страждань за наші гріхи.
За словами святителя Іоанна Златоуста, під час страшних страждань Господа кожна частина Його святої Плоті зазнала безчестя: глава - від тернового вінця, обличчя - від ударів і плювків, уста - від піднесення оцту, змішаного з жовчю, вуха - від злої хули, руки і ноги - від цвяхів, ребра - від копія, а все тіло - від бичування.
Але страшніше тілесних мук був біль Христа за людей, які зрадили на смерть Свого Творця. Так невтішно перебуває в скорботі батько, дивлячись на своє нерозумне чадо, що заблукало, на свого блудного сина, який все сильніше і сильніше ввергає себе в погибель.
І, як батько не може залишитися байдужим до нещастя сина, який відкинув його, так і Христос, зазнаючи хресних мук, молить Свого Небесного Отця пробачити Його мучителів: «Отче! Прости їм, бо не знають, що роблять». Цими словами Господь виявляє велику любов, наслідувати яку він заповів Своїм учням і послідовникам.
«Була ж третя година, як Його розп'яли, - оповідає Святе Євангеліє. - І був напис провини Його: Цар Юдейський».
«Від шостої ж години темрява настала по цілій землі аж до години дев'ятої. І померкло сонце, і в храмі завіса роздерлась надвоє. І, скрикнувши голосом гучним, промовив: Отче! В руки Твої віддаю дух Мій. І, це сказавши, віддав дух».
Здійснилося немислиме для Ангелів і людей. Предвічний Бог, Владика і Творець світу, вмирає на Хресті, щоб врятувати своє улюблене творіння - людину.
Смерть і поховання Сина Божого Свята Церква поминає особливим богослужінням. О третій годині дня (за іудейським літочислення - у дев'ятій), в час смерті Ісуса Христа на Хресті в храмах здійснюється особливий чин - Поховання Спасителя.
Під час цього богослужіння плащаниця виноситься священнослужителями з вівтаря і покладається в центрі храму для поклоніння віруючих. Плащаниця – це плат із зображенням померлого Христа, вона символізує ту плащаницю, в яку Господь був обгорнутий при знятті з Хреста і положенні під Гріб.
Плащаниця знаходиться в центрі храму в продовження неповних трьох днів - за образом триденного перебування Ісуса Христа у Гробі.
У Велику П'ятницю не можна здійснювати Божественну літургію, під час якої хліб і вино перетворюються на Пречисті Тіло і Кров Христові, бо Голгофська жертва була принесена в цей день Самим Христом.
Поклоняючись Живоносному Гробу Господньому, ми повинні дякувати Спасителеві за звершений Їм подвиг викуплення, просити Його про те, щоб Він покрив Своїм милосердям всі наші гріхи і сподобив нас великої радості - зустріти світле свято Пасхи Христової.
Запитання:
1. Чим особлива Страсна п’ятниця для християн?
2. Про що ми дізнаємося з богослужінь Великої п’ятниці?
3. Як відбуваються богослужіння Великої П’ятниці?
4. Для чого і як відбувається читання 12-ти страсних Євангелій?
5. У чому полягали муки Христа?
6. Як в Євангелії описані Христові страждання?
7. Що таке плащаниця? Що вона символізує? Яка її роль у богослужінні Страсної П’ятниці?
8. Про що ми просимо Христа перед Його святою плащаницею?
Велика субота
Велика Субота - останній день перед Великоднем. Він з'єднує Страсну п'ятницю - хресні страждання і смерть Спасителя - зі Світлим Христовим Воскресінням. Для віруючих це і скорботний, і радісний день: Христос ще лежить у труні, ще не настав Воскресіння, але вже все наповнено передвеликодній радістю.
За вченням Церкви, цього дня Господь душею сходить до пекла і скидає владу смерті над людством. Одночасно Він входить в рай з розсудливим розбійником, який був розіп'ятий праворуч від Спасителя, і, як Син Божий, сидить на Божественному Престолі з Богом Отцем і Святим Духом.
За свідченням Священного Писання, після Розп'яття і смерті Христа Йосип з Ариматеї, член Синедріону, прийшов до Пилата і став просити у нього тіло Ісуса для поховання. За звичаєм римлян, тіла розп'ятих залишалися на хрестах і ставали здобиччю птахів, але з дозволу начальства їх можна було поховати.
Йосип купив плащаницю - довге полотно, в якому звичайно хоронили іудеїв. Тіло Христа зняли з Хреста, намастили пахощами, обвили плащаницею і поклали в новій поховальній печері, що належала Йосифу.
Фарисеї, які знали пророцтво Христа про Його Воскресіння, побоювалися викрадення тіла і приставили до труни варту. Ця обставина стала незаперечним доказом істинності Христового Воскресіння.
Під час богослужіння Великої Суботи, на утрені, відбувається Хресний хід зі співом похоронного «Святий Боже ...». Свята плащаниця обноситься навколо храму. Син Божий, через Якого «все почало бути», лежить у гробі, як мертвий чоловік, в той же час рятуючи світ і відкрив гробниці.
Вранці в суботу служать вечірня з Літургією святителя Василія Великого - одна з найглибших за змістом служб року. На богослужінні читаються п'ятнадцять паремій - уривків з книг Старого Завіту, - містять пророцтва про Воскресіння Христове. Після закінчення Літургії освячуються паски, паски та яйця.
Пізно ввечері того ж дня здійснюється Полуношниця, на якій співається канон Великої Суботи. Наприкінці полуношниці священнослужителі переносять плащаницю з середини храму через Царські врата у вівтар і кладуть її на Престол. Вона залишається тут до свята Вознесіння Господнього - в пам'ять про сорокаденний перебування Ісуса Христа на землі після Воскресіння Його з мертвих.
У Велику Суботу відбувається одне з головних чудес Православної Церкви - сходження Благодатного вогню на Гріб Господній. Це чудо відбувається щорічно в Єрусалимі напередодні Пасхи Христової. Найперша згадка про сходження Святого вогню відноситься до четвертого століття.
Урочисте богослужіння напередодні сходження Благодатного вогню починається з раннього ранку і має певне чинопослідування.
Кувуклію - невелику мармурову каплицю, споруджену над Гробом Господнім, - оглядають і опечатують. У храм входить православна арабська молодь, чия присутність є обов'язковим елементом Великодніх урочистостей. Молоді люди, сидячи на плечах один в одного і голосно вигукуючи «ні віри, крім віри православної, Христос - істинний Бог», просять Господа дарувати вірянам Благодатний вогонь. Безсумнівно, Спаситель приймає і таку, по-дитячому нестриману, наївну, але щиру молитву.
Опівдні від Єрусалимської Патріархії, розташованої неподалік від храму Гробу Господнього, починається Хресний хід, який завершується перед входом в Кувуклію. Всередину каплиці вносять велику лампаду, в якій повинен возгореться головний вогонь, і тридцять три свічки - за кількістю років земного життя Спасителя.
У Кувуклію входить Єрусалимський Патріарх в одному підряснику - на знак того, що він не проносить із собою будь-яких предметів, здатних запалити вогонь. Вхід до каплиці опечатують. Настає напружена тиша: віруючі чекають дива появи Благодатного вогню. Як правило, очікування триває від декількох хвилин до декількох годин.
І ось диво здійснилося! Вогонь моментально розноситься по всьому храму. Благодатний вогонь володіє нез'ясовним властивістю - перший час, близько 10 хвилин він зовсім не пече. Можна бачити, як віруючі буквально вмиваються цим вогнем, водять їм по обличчю, по руках, черпають пригорщами, і він не завдає жодної шкоди. Він не обпалює навіть волосся.
Християни з різних країн переносять Благодатний вогонь на батьківщину. В Росію й Україну його доставляють літаком і привозять в храм Христа Спасителя (Москва) та до Києво-Печерської Лаври, згодом вогонь розноситься по храмах і монастирях країни.
Таємниця Великої Суботи - це таємниця Воскресіння не тільки Господа Ісуса Христа, а й усього людства. День Великої Суботи - образ очікування загального воскресіння мертвих і життя майбутнього віку.
1. Яка богослужбова роль Великої Суботи?
2. Що, за вченням Церкви, відбувається в цей день?
3. Хто такий Йосиф благообразний? Що він зробив для Христа?
4. Коли та як відбувається хресний хід у Велику суботу?
5 Яка служба відбувається в суботу вранці? Яке її значення?
6. Яке чудо відбувається у Велику Суботу?
7. Яке урочисте чинопослідування богослужіння в кувукулії?
8. Які дивні властивості притаманні благодатному вогню?
robochiy-zoshit.-urok-5-27.docx (27 кБ)