Проблеми і перспективи розвитку середньої освіти в Україні

Цей документ є другою спробою запропонувати для публічного обговорення своє бачення ситуації і перспектив розвитку української освіти групою незалежних дослідників.

Перший документ було підготовлено під час розробки Національної доктрини розвитку освіти. Основні змістовні положення такого документу, ми вважаємо, зберегли актуальність і сьогодні. У рамках проекту «Розвиток освітньої політики на місцевому рівні в Україні» за підтримки програми МАТРА голландськими експертами була запропонована низка питань, які б дозволили, на їхню думку, точніше сформулювати завдання й уточнити напрямки діяльності проекту. У ході тривалих дискусій список цих питань було підготовлено.

Українські експерти - учасники проекту відповідали на ці питання, а відповіді обговорювалися в режимі листування й усних обговорень із зарубіжними партнерами і з українськими учасниками проекту під час семінарів, тренінгів та інших заходів у Києві, Львівській і Херсонській областях, в інших регіонах України.

Чи є своєчасними зусилля з реформування освіти? Чи потрібно реформувати середню освіту? Чи були успішними попередні спроби це зробити? Що змінилося в суспільстві з того часу, як ішло обговорення необхідності освітньої реформи?

Оцінки попереднього періоду реформування середньої освіти різні. У суспільстві домінує розуміння того, що міняти щось в освіті не так просто, як здавалося раніше. Критика за невиконання державою своїх намірів та зобов'язань уже перестала цікавити й «вийшла із моди».

Міністерство освіти і науки України докладає багато зусиль щодо реформування освітньої галузі. Але все ще залишається багато проблем, які не можуть чекати. Перелічимо деякі з них:

• Низька заробітна плата та соціальна незахищеність учителів негативно відбиваються на якості освіти, не дозволяють підтримувати на належному рівні кваліфікацію вчителів.
• Старі підручники, зміст і методи викладання не відповідають актуальним вимогам щодо її якості в сучасному світі. Сучасний і майбутній інтелектуальний потенціал освітньої сфери вимагає більше інвестицій.
• Навіть наявні обмежені ресурси на освіту витрачаються неефективно. В освіти задіяно занадто багато сил, різноманітних суб'єктів, і всі вони мають свої інтереси. Недосконалість системи управління призводить до браку коштів, недостатньою є прозорість їх використання.
• Освіта дотепер оцінюється за внутрішніми критеріями. Оцінки, необхідні для визнання ролі середньої загальної освіти для успішного життя людини, для економіки, відсутні і не застосовуються ані органами управління освітою, ані суспільством.
• Розшарування суспільства робить усе менш доступною якісну освіту для все більшої кількості дітей. Бідність переходить у спадщину, і освіта - з її нерівним доступом і поділом на елітні та звичайні школи - стає механізмом відтворення соціальної нерівності.

Читати далі джерело

Автори: Ольга Коловіцкова, Юрій Луковенко, Володимир Нікітін, Наталя Слухай, Сергій Слухай, Валентин Якушик

Версія для друку